Стівен Найт народився в Бірмінгемі, а тому його історії часто беруть свій початок із тутешніх нетрів. А ще від місцевого виховання, включаючи розповіді про жорсткий злочинний світ Бірмінгема, як-от про реальних вуличних грабіжників, відомих як «Гострі картузи». Стівен починав на телебаченні, писав для таких шоу, як «Детективи», та брав участь у роботі над «Комерційним зривом». А ще саме Найт був одним із перших творців глобального всесвітнього феномену під назвою «Хто хоче стати мільйонером?». Більш докладно про відомого бірмінгемського драматурга тут: birmingham-trend.com.
Дитинство й навчання
У наш час ім’я Стівена Найта відоме, якщо не всім, то багатьом, хто, хоч якось дотичний до театральної діяльності. Ба більше, Найт нині досить впевнено асоціюється із сучасною британською культурою. Він є сценаристом, драматургом, продюсером та режисером. Можливо, ця багатозадачність допомогла йому стати одним із тих авторів, кому вдалося поєднати масову популярну культуру із глибоким авторським баченням.
Відзначився Стівен і в популяризації свого рідного міста. Його серіал «Гострі картузи» перетворив, можливо, дещо обмежену історію Бірмінгема на глобальний культурний міф. При цьому сам автор став одним із найвпливовіших оповідачів Великої Британії початку XXI століття.
Стівен Найт народився восени 1959 року в Бірмінгемі. Хлопчик ріс у робітничому середовищі повоєнного індустріального міста. У ті часи тут ще пам’ятали, що таке класові конфлікти, злочинність та соціальна нерівність. Усі ці негаразди стали частиною повсякденного життя хлопця. Його родина не належала до культурної еліти.
Отже, можливо, саме це сформувало особливий погляд Найта на навколишній світ, який, хоч і був співчутливим до «маленької людини», яким був Стівен, але водночас був жорстким і реалістичним. Уже згодом це місто стане для Найта не лише тлом, на якому відбуваються різні історії, а й повноцінним героєм багатьох його творів. Важливу роль у формуванні юного Стівена відіграли саме сімейні історії.
Річ у тім, що родичі Найта пережили Першу світову війну, відтак саме їхні спогади про післявоєнний Бірмінгем — місто, в якому тоді було безліч ветеранів, не менше гангстерів, і, як наслідок «цілий набір» соціальних травм, лягли в основу «Гострих картузів». Таким чином, особисте й колективне минуле з ранніх років стало для нього джерелом натхнення і скарбницею художнього матеріалу.
Після закінчення школи Стівен Найт вступив до University College London, де вивчав англійську літературу. Саме на навчанні він серйозно зацікавився структурою драматичного тексту, полюбив класичну та сучасну драматургію. А ще зайнявся сценарною формою, як окремим мистецтвом.
Проте, навчання в університеті не зробило зі Стівена Найта академічного теоретика, але між тим юнак отримав інструменти, які він згодом зможе застосувати на практиці. Мова про чітку побудову сюжету, увагу до діалогу і психології персонажів.
Початок кар’єри
Але, як часто буває, кар’єра Найта почалася не в театрі, а на телебаченні. Наприкінці XX століття, в останньому його десятилітті, Стівен став одним з авторів культового британського ігрового шоу Who Wants to Be a Millionaire? Це одразу стало запорукою успіху молодого чоловіка, принесло йому популярність та, що важливо, фінансову незалежність. Саме цей період навчив його працювати із широкою аудиторією, тримати напругу й мислити категоріями драматургічного ритму.
Маючи засоби до існування, молодий сценарист почав паралельно писати сценарії для кіно й телебачення, не боячись, що вони не будуть взяті в роботу. Його сценарії поступово ставали все складнішими й складнішими, якщо розглядати моральну проблематику, та були зосереджені на внутрішніх конфліктах героїв. Стівен ніколи не відмовлявся від жанрових форм, але наповнював їх соціальним і психологічним змістом.
«Гострі картузи» — світове визнання
Але, дійсно, справжнім проривом для Стівена Найта став серіал «Гострі картузи». У новому проєкті Найт уперше, на повний голос, звернувся до історії рідного Бірмінгема. За сюжетом у багатосерійному фільмі іде розповідь про кримінальну родину Шелбі, яка жила в післявоєнній Англії. Та всі добре розуміють глибину метафори, які запропонував Стівен Найт. Він розповів своїм фільмом історію травми, влади, класової боротьби та пошуку ідентичності.
Успіх «Гострих картузів» був феноменальним — серіал здобув міжнародне визнання. Йому вдалося стати культурним брендом Бірмінгема, він суттєво вплинув на сприйняття міста у світі. Відповідно для бірмінгемця Стівена Найта це був доказ того, що попри локальність його історії, якщо вона чесна і глибока, то обов’язково матиме успіх.
У цей самий час, окрім «Гострих картузів», Стівен Найт працював над численними фільмами й серіалами, як автор він був у великому попиті. Серед його робіт можна пригадати Dirty Pretty Things, Eastern Promises, Locke, Taboo. Його герої часто перебувають на межі, не важливо якій, моральній, соціальній або психологічній. Відтак вони приймають не однозначні рішення. Такий світ створював для них Найт — це був простір конфлікту, де простих рішень не буває.
Крім того, у своїй творчості Найт звертається до театру, вважаючи драматургію фундаментом будь-якої екранної історії. Для нього текст і персонаж завжди важливіші за ефектність.
Вплив на культурний образ Бірмінгема
Творчість Стівена Найта відіграла ключову роль у переосмисленні образу міста Бірмінгема, як у межах Великої Британії, так і на міжнародному рівні. До появи «Гострих картузів» місто часто асоціювали насамперед із промисловим минулим, занепадом підприємств і стереотипами про «сіру» індустріальну, та екологічно забруднену периферію. Але, Стівен Найт, не був би сам собою, якби не запропонував інший, дещо складніший і значно привабливіший культурний наратив.
Відтак у «Гострих картузах» Бірмінгем постає не як тло, для героїв, а, як живий організм, що сам став героєм. Адже тут перетинаються всі соціальні класи, етнічні спільноти, політичні ідеї та кримінальні структури. Бірмінгемські пейзажі, канали, фабрики й робітничі квартали стають носіями історичної пам’яті. Найт свідомо міфологізує місто, перетворюючи його на символ післявоєнної Британії з її травмами, насильством і прагненням до контролю.
У цьому контексті стає, особливо важливим те, що автор працює з місцевою історією Бірмінгема, адже все, що він описує, було в реальному житті. Була банда «Гострі картузи», історії ветеранів Першої світової війни, міська злочинність початку XX століття. Водночас він не зводить ці сюжети до кримінальної екзотики, а використовує їх, як інструмент осмислення ширших тем, а саме кризи маскулінності, соціальної мобільності, влади й пам’яті. Саме завдяки цьому Бірмінгем у серіалі стає універсальним образом індустріального міста модерної Європи.
Культурний ефект від робіт Найта вийшов далеко за межі екрана. Серіал «Гострі картузи» стимулював туристичний інтерес до Бірмінгема, породив численні фестивалі, тематичні екскурсії, театральні та музичні проєкти, пов’язані з міською ідентичністю. Місцева влада й культурні інституції почали активніше використовувати цей образ, як частину сучасного бренду міста.
Джерела:
