Винахід кінематографа змінив відношення до розваг. Промінь світла в темному залі сприяв розвитку одного з найчарівніших культурних феноменів. Кожний кадр митці створювався, щоб дати можливість пережити події та відчути їхню реальність. З одного боку на екрані можна було продемонструвати те, що глядачі ніколи не спостерігали, а з іншого зворушити спогади побаченого. Далі на birmingham-trend.
Початок кінопрокату
На початку XX століття стало зрозуміло, що кінотеатри посядуть важливе місце у розважальному бізнесі. Перші покази відбувались у барах, ресторанах та на пересувних платформах на кшталт шапіто. Квитки коштували значно дешевше ніж у театр. Під час сеансів можна було розпивати алкоголь, палити, вживати їжу та коментувати події на екрані. Спочатку перегляди тривали недовго, до десяти хвилин. З часом кіноіндустрія набула широкого розмаху. З’явились нові жанри та кінозірки. Фільми ставали довшими, а сюжети більш захопливими. Глядачам припали до душі нові розважальні події й головне, вони за них охоче платили. Деякі кінокомпанії одразу планували виробництво фільмів і будівництво кінотеатрів, щоб отримали прибуток і знімати новий фільм.
Якщо фільм демонстрували у Парижі, Лондоні, або Лос-Анджелесі, інформація швидко ширилась через пресу і його неодмінно хотіли подивитись в інших містах світу. Бірмінгем не став винятком. Бажання великої кількості людей дивитись нові видовища спонукало бізнесменів зводити приміщення зі спеціалізованим обладнанням. Запанувала ера кінотеатрів.
Відкриття першого кінотеатру в місті
У 1909 році в Бірмінгемі на вулиці Стейшн-стріт у центрі міста відкрився перший кінотеатр “Електрик”. Власники не пошкодували коштів і залучили провідного архітектора Берті Кру. Залу створили затишною. Вона могла вмістити понад 370 осіб. Відкидні крісла обтягнули червоним бархатом були зручними. Обладнання для показів замовили найновітніше.
Відкриття “Електрик” призначили після святкування Різдва на 27 грудня. Саме в прохолодні короткі зимові дні мешканці міст люблять відвідувати кінотеатри. Впродовж століття нічого не змінилось. Кінокомпанії готові стояти в черзі, або наперед заплатити мільйони, аби прем’єра фільму відбулася під час різдвяних канікул.
Подія відкриття першого кінотеатру широко висвітлювалась у місцевій пресі. В перший день “Електрик” відвідали понад 2000 осіб. Репертуар спрямували на різну вікову категорію. Фільми були чорно-білими, німими й демонструвались під акомпанемент фортепіано. Достеменно невідомо чи кінокомпанії давали вказівки щодо музичного супроводу. Можливо це вирішували власники кінотеатрів, або безпосередньо музиканти.
Столітня діяльність кінотеатру
У 1908 році у фільмах вже використовувались технічні засоби. Глядачі бурхливо реагували на комбіновані, сповільнені, або прискорені сцени. Серед хітів переглядів можна відзначити перший фантастичний фільм “Подорож на Місяць”, історичні “Антоній і Клеопатра” та“Останні дні Помпеї”. Існувала велика кількість короткометражних фільмів, які на жаль були втрачені. У 1914 році з’явилися нові жанри: вестерни, детективи та комедії. У 1920 році безумовними лідерами прокату були неперевершені твори Чарлі Чапліна. У 1927 році в кінематографі відбувається революція – фільми стають звуковими. Фортепіанний супровід назавжди покидає кінотеатри. Перед сеансами починають показувати кінохроніки історичних подій.
У 1937 році оригінальну будівлю кінотеатру реконструювали й змінили назву. Після оновлення постійними в репертуарі стали короткометражні фільми та мультфільми. Під час Другої світової війни заклад доносив новини з фронту. Після перемоги кількість глядачів значно зменшилась. Більшість людей сиділи вдома перед телевізорами.
У 1960-х роках нові власники орієнтувались на смаки кіноманів. Демонстрували переважно артхаус та фільми “нової хвилі”. Прада для дітей нічого не змінили. Вони як і раніше могли дивитись мультфільми та стрічки зняті за мотивами казок. Щоб відвідувачів побільшало, на вечірніх сеансах почали демонструвати еротичні фільми для дорослих. У середині 1980-х років у глядачів зросло бажання ходили до кінотеатрів. Більшість фільмів були мейнстримними, однак відданість мистецтву вдалося зберегти. В “Електрик” стрічки, учасники кінофестивалів пропонувались для перегляду регулярно. У 1990-х роках заклад переживав занепад.
У 2003 році кінотеатр закрили на ремонт. Новий власник Том Лоус вирішив відновити колишню славу. У 2004 році “Електрик” відкрився з оновленим інтер’єром у стилі 1930-х років. Фоє оздобили фотографіями минулих часів. Заклад пропонував глядачеві не лише цифрові формати, а й покази на класичній 35-міліметровій плівці. Наступні 15 років кінотеатр був популярним серед мешканців Бірмінгема. Крім звичайних фільмів, які можна було подивитись в інших розважальних закладах, часто проходили незвичайні події на кшталт кінофестивалів та тижнів незалежного кіно.
Наступна криза прийшла під час пандемії 2020 року. Не всі кінотеатри змогли повернутися до повноцінної роботи після скасування обмежень. Сидячи вдома на карантині, люди відкрили для себе нові стрімінгові платформи. В останній день лютого 2024 року нові власники повідомили сумну звістку про закриття кінотеатру.
За понад столітню історію свого існування “Електрик” зазнав кілька змін назв, власників і модернізацій. Від перших показів німих фільмів до блокбастерів кінотеатр був частиною культурної спадщини Бірмінгема. Рішення закрити відомий заклад не означає, що настав кінець його історії. Чимало режисерів і продюсерів намагаються створити контент, щоб повернути до кінотеатрів глядачів різного віку.
