Джон Тейлор видатний басист культового рок-гурту Duran Duran. Колектив здобув славу у 1980-х роках, представивши стиль нової хвилі у британській музиці. Бас-гітарист відіграв ключову роль у заснуванні гурту і мав значний вплив на його успіх. Він запропонував інноваційний підхід для енергійного звучання басових партій, які стали візитною карткою групи. Джон Тейлор не просто музикант, а справжня ікона стилю другої половини XX століття. Фанати вважають його “Богом баса”. Далі на birmingham-trend.
Вплив батьків на творчий розвиток музиканта
Найджел Джон Тейлор народився у 1960 році в передмісті Бірмінгема Соліхаллі. Він був єдиною дитиною в родині й улюбленцем батьків. Вони приділяли синові багато уваги. Помітивши, що Джону подобається змішувати фарби та розмальовувати фігурки солдатиків, вважали, що росте майбутній художник. Заохочуючи хлопчика до мистецтва часто водили його до музеїв та відвідували разом художні виставки. З дитинства Джону подобалась і музика. В інтерв’ю він охоче розповідає, що однією з перших фраз, яку повноцінно почав вимовляти, був приспів пісні, що лунала з радіоприймача. Згодом батьки підтримали музикальні здібності сина, купивши йому інструменти, серед яких бас-гітара стала його фаворитом.
Мрії про сцену: початки музичного шляху
У 1971 році майбутні зірки музичної сцени Джон Тейлор та Ніколас Бейтс стали друзями. Спільним інтересом була музика. Бувши школярами хлопчики мали великі амбіції й мріяли про кар’єру музикантів. Своє натхнення вони черпали у британського рок-гурту Roxy Music та легендарного співака Девіда Бові, які втілювали ідеал музичного успіху. Джон і Нік фантазували про власний колектив. Обидва уявляли собі репетиції, виступи перед великою аудиторією та овації фанатів. Їхній ентузіазм був настільки великим, що хлопці розробили конкретний план графіку концертів: до 1982 вони мали намір виступити у лондонському Hammersmith Odeon, до 1983 року на легендарному стадіоні Вемблі, а до 1984 року у знаменитому Нью-Йоркському Медісон-сквер-гарден. Ці мрії, як виявилось не були марними.
У 1978 році життя Нік Бейтса зазнало змін. Через непорозуміння з однокласниками він перестав ходити до школи й почав працювати діджеєм у нічних клубах Бірмінгема. Ця робота дозволила йому заробляти достатньо, щоб у віці 16 років стати фінансово незалежним від батьків. Нік навіть вирішив змінити своє прізвище на Роудс. Того ж року, у червні, Джон Тейлор досяг повноліття і друзі розпочали пошуки музикантів для свого гурту. Скоро сформувався колектив. Нік Роудс зайняв місце клавішника, а Джон Тейлор став бас-гітаристом. До них приєднався ударник Роджер Тейлор, гітарист Енді Тейлор та вокаліст Саймона Ле Бон. Цікаво, що у гурті опинилося троє музикантів з прізвищем Тейлор, які не були родичами.
Назву для свого колективу хлопці обрали майже випадково. 20 жовтня 1978 року на телеканалі BBC транслювали фільм Роже Вадима “Барбарелла”. У фантастичній комедії один персонаж мав ім’я Дюран Дюран. Цей вчений працював над розробкою нової зброї на іншій планеті й зник безвісти. Джон Тейлор запропонував на його честь назвати гурт і всі погодились. Наступного дня, 21 жовтня року був заснований музичний колектив Duran Duran. Вони почали свою кар’єру з виступів на майданчиках для початківців, а особливо привабливим для них став бірмінгемський клуб “Barbarella’s”. По перше, назва гурту була пов’язана з фільмом зі схожим найменням. По друге, у закладі починали свій шлях The Clash, Sex Pistols, The Jam, The Ramones та інші, які досягли успіху. Під час одного з виступів до музикантів звернувся продюсер Боб Лемб з пропозицією зробити перший запис, що стало початком їхнього шляху до слави.
Музична діяльність, мода, розколи та возз’єднання
У 1981 році світ побачив перший альбом Duran Duran з однойменною назвою. Музичний проєкт відзначався стилем нової хвилі, який був пронизаний духом “нової романтики”. Лірика пісень не містила соціального протесту, натомість вихваляла гламур та гедонізм. Після виходу альбому гурт вирушив у свій перший тур. У 1982 році платівка отримала статус платинової. Імідж постпанківських красенів, запальна енергійна музика та харизматичні відеокліпи сприяли стрімкому зростанню популярності Duran Duran. Естетичні переваги Джона Тейлора відіграли значну роль у формуванні вишуканого та елегантного образу колективу. Впродовж усієї кар’єри музиканти активно співпрацювали з провідними дизайнерами, впливаючи на модні тенденції не лише у сфері одязі, але й у поведінці та стилі життя. Серед п’яти учасників гурту особливою популярністю серед жіночої аудиторії користувався саме Джон Тейлор. Проникливі до глибини душі соло бас-гітари та харизма зробили його секс-символом епохи.
У 1985 році Джон Тейлор був визнаний “найкращим гітаристом року”. Однак успіх, визнання, багатство, чисельні прихильниці та вживання наркотиків призвели до розколу гурту. Фанати на деякий час опинились у стані розгубленості, не знаючи на чий бік стати. Але вже через рік, Джон Тейлор, Нік Роудс та Саймон Ле Бон дійшли порозуміння й об’єдналися, ставши основою Duran Duran. Інші члени гурту були сесійними.
На зламі десятиліть, у 1990-х роках популярність Duran Duran зазнала спаду. У 1997 році після періоду творчої стагнації Джон Тейлор вирішив залишити гурт. Він зосередився на сольній кар’єрі та спробував свою акторську майстерність. Музикант зіграв рок-зірку у фільмі Елісон Андерс “Шугар-Таун”. У 2004 році бас-гітарист повернувся до Duran Duran і з того часу залишається невіддільною частиною легендарного колективу.
Для Джона Тейлора музика завжди була основою його існування. Після тривалої боротьби з депресією та залежністю від кокаїну, він визнав, що саме музика допомогла йому повернутися до повноцінного життя. Завдяки звукам він зрозумів сенс існування людини у світі. Тейлор продовжує експериментувати з басовими партіями, надаючи їм енергійного звучання. Його витончені композиції продовжують впливати на піднесений настрій шанувальників.
