З погляду продажів своїх записів, Duran Duran може вважатися найуспішнішим гуртом Бірмінгема з понад 100 мільйонами проданих платівок. Але, окрім написання та запису деяких із найбільш культових пісень 1980-х, ключовим фактором їхнього успіху було новаторське використання музичних відео, концепція яких була відносно новою, що дозволяло привернути увагу. Duran Duran сповна використав новий формат, від боротьби в багнюці до екзотичної яхти в Карибському морі. Детальніше про історію бірмінгемського гурту читайте на birmingham-trend.com.
Культовий британський квартет
Duran Duran завжди насолоджувалися тінями, граючи з художніми, естетичними та емоційними крайнощами. Шанувальники гурту можуть пританцьовувати, рухатися та кричати під легендарні пісні Hungry Like the Wolf, Ordinary World або Rio, і це здаватиметься найприроднішим, що можна робити під покровом ночі. Їхня музика, як саундтрек, причому найкращий, до тих, хто шепоче, ділиться секретами на танцювальному майданчику до того, як спалахне світло.
Введені до Зали слави рок-н-ролу у 2022 році, вони продали понад 100 мільйонів альбомів по всьому світу, а також займали 18 місць в американських чартах і 21 місце в топ-20 хіт-парадів Великої Британії. Їхні різноманітні нагороди та відзнаки включають дві нагороди Grammy, дві нагороди Ivor Novello, дві нагороди Brit, зокрема, за «Видатний внесок у музику» у 2004 році, та зірку на Голлівудській алеї слави. Вони написали єдину тему про Джеймса Бонда, яка посіла перше місце в США, а Девід Лінч зняв їхній концертний фільм. Ви можете почути їх семпли в піснях від The Notorious BIG до 5 Seconds of Summer і в побожних кавер-версіях Muse, Deftones та інших. Ріо зайняв місця в «100 найкращих британських альбомів» Q, «100 найкращих альбомів усіх часів» NME та «100 найкращих альбомів 1980-х років» Pitchfork.
Підсумовуючи їхній незмінний вплив, епатажний журнал Vanity Fair наголосив, що Duran Duran завжди був за постійні інновації та все нове. Зважаючи на схильність і чуття до моди, рок-музика ніколи не виглядала такою ж після їх появи. Їхній вплив, як ікон стилю був добре задокументований WWD, Vogue та іншими. Між розпродажами по всьому світу, у 2021 році група отримала широке визнання від Salon, Rolling Stone тощо. Тепер культовий британський квартет викопує яскраві мелодії з темряви, об’єднавши нову музику, кавери та альтернативні версії класики у своєму 16-му повноформатному альбомі Danse macabre.
Історія Duran Duran
Але так було не завжди. Duran Duran почали свою кар’єру в Бірмінгемі більше як 40 років тому. На підготовці до їхнього 16-го альбому Danse Macabre — збірки каверів і нових пісень, присвячених похмурим мелодіям гурту — барабанник Роджер Тейлор відверто сказав, чому виступ у рідному Бірмінгемі того року став для гурту символічним поверненням.
Чоловік говорить, що в нього, справді, особливі спогади про той вечір, коли команда грала на Utilita Arena, концерт, до слова, відбувся в травні. Тоді всі відчули таку велику любов глядачів, і це було справжнє шоу повернення додому. Хоч Utilita Arena не маленький, не камерний майданчик, але на ній було не прохолодно, а досить тепло й, навіть, інтимно. Її розташування дійсно прекрасне, тому що вона знаходиться в районі, де сходяться всі канали в місті, тож створюється відчуття, що все дійство відбувається в центрі Бірмінгема.
До того ж за словами Роджера Тейлора, це був їхній район, тобто, той район ви вони росли. Саме тут хлопці грали «Rum Runner» на початку вісімдесятих, коли їхніми глядачами були від сили 100 людей. А тепер, через більш ніж 40 років вони повернулись і грали вже перед 10 чи 12 тис. людей — це було, справді, дуже приємно та незабутньо.
Повернення на малу батьківщину
А рев, коли учасники гурту виходили до натовпу — це особливий спогад, розповідає Роджер Тейлор. Саме шоу було розпочате таким чином, нібито Duran Duran прилетіли з космосу, цього ефекту вдалося досягти за допомогою великого екрана. Отже, було відчуття, що команда приземлилася в задній частині арени на космічному кораблі. Роджер Тейлор вважає, що вся справа в аудиторії, а відтак у тій атмосфері, яку вона створила того вечора на Utilita Arena. Адже якби місця на арені були порожніми, то нічого такого не сталося б, тому, що порожні місця вони всі схожі. Але коли ці місця заповнені людьми, які допомагають робити це шоу, то виступ не міг не вдатися, що і відбулося того вечора.
До того ж у самій Utilita присутнє щось таке, що зробило її ще більш особливою. Можливо, вплинуло те, що всі учасники гурту родом саме звідти. У Бірмінгемі в них завжди є сім’я. Батько Роджера, теж приїхав, хоча йому майже 89, діти музикантів теж приїздили на це шоу, бо знають, що воно мало бути особливим. Duran Duran може грати в нью-йоркському Madison Square Garden або Hollywood Bowl в Лос-Анджелесі, але Бірмінгем завжди є найважливішим містом у їхньому житті, підсумував Роджер Тейлор.
Не дивно, що маючи такий успіх, таку популярність, багатомільйонну армію шанувальників, про Duran Duran багато говорять, знімають і пишуть. Одним із таких прикладів є серія книг, у якій опубліковано рідкісні та раніше невідомі світлини, що показують перші дні Duran Duran, а також молодіжну культуру 1980-х років у Бірмінгемі.
Фотографії охоплюють період з 1979 до 1982 року, який був, справді, важливим періодом у музичній історії Бірмінгема. Duran Duran були створені в місті в 1978 році та випустили свій дебютний сингл Planet Earth у 1981 році. Фото були зроблені, коли вони записували композицію, перш ніж вона стала хітом.
Історичні фото
Фотографії в тритомнику Duran Duran en Scène були зроблені підлітком Полом Едмондом у місті. Він помер у 2015 році, і його архів зберігається і тепер оприлюднений його сестрою Меггі Кей де Монде. Він був чудовим і досить відомим фотографом. Три томи містять близько 200 зображень, багато з яких ніколи раніше ніхто не бачив.
У ті часи гурт був резидентом міського клубу Rum Runner, але є фото, які зафіксували їхню гру на інших майданчиках, зокрема, в Cedar Club та Aston University. Цінність книги в тому, що не так багато таких фотографій будь-якої групи, не кажучи вже про цей період, але на фото просто впіймані речі, які нині є неоціненними.
Серед інших фотографій тут є фото Боя Джорджа, який написав передмову до однієї з книг, а також Енні Леннокса з Eurythmics. Адже це був досить широкий спектр гуртів, які підіймалися на сцену, але жоден із них тоді не досяг успіху, як такого, і саме це робить ці фото такими прекрасними. На тих зображеннях також є звичайні діти на вулицях або в клубах, а також дизайнери одягу в Бірмінгемі того часу, такі, як Патті Белл і Джейн Кан. Кожен вечір усі шанувальники музики ходили з клубу в клуб, одягнені, як павичі, розповідають учасники тих подій. Починали із чиєїсь хати, потім йшли до зоопарку Святого міста, а потім до Rum Runner. Були ті, кому завжди вдавалося бути в потрібному місці в потрібний час, мова про автора цих фотографій.
Ці три фотокниги стали своєрідною капсулою часу творчої сцени, яка зароджувалась в Бірмінгемі в 1980-х. Пол Едмонд, який, у майбутньому, продовжував працювати для таких журналів, як Sounds і New Sounds, New Styles, загинув в автокатастрофі у 2015 році. Тритомник Duran Duran en Scène це хороший спосіб вшанувати та відзначити його пам’ять і спадщину.
Джерела:
