Бірмінгем веселе місто з багатою музичною історією. Велика кількість музичних гуртів, як місцевих, так і з інших міст Великої Британії знімали тут свої показові відео кліпи. Особлива цінність тих відео полягала не лише в тому, що в Бірмінгемі народжувався новий музичний шедевр. Цінність тих відео робіт ще й у тому, що ці кліпи знімалися в різні історичні часи, фіксуючи різні ракурси Бірмінгема та моменти життя міста. Про знімання кліпу Red Red Wine місцевого гурту UB40 читайте на birmingham-trend.com.
Непросте життя в стилі регі
Пісня Red Red Wine була випущена в 1983 році, уже більше ніж 40 років тому, англійським регі-гуртом UB40. Це був безперечний хіт. Кілька слів про бірмінгемських музикантів. Гурт був заснований у 1978 році в самий розпал the Winter of Discontent. У період між 1978–1979 роками Королівство Великої Британії охопили масові страйки профспілок, які суттєво підривали економіку країни. Але профспілкам було байдуже, вони вимагали підвищення заробітної плати. Загалом це були ті часи, коли британська економіка була, що називається, на звалищі.
Інфляція перевищувала 8%. Як наслідок, у ті роки страйкували майже всі, наприклад, сміттярі — сміття не вивозилось, накопичувалося, смерділо, забруднюючи місто. Навіть могильники страйкували, що призводило до того, що померлих вчасно не ховали. Відтак тямущі люди стверджують, що назва команди UB40 означала допомогу по безробіттю, форму 40, натякаючи якраз на цей економічний спад. Учасники UB40 знали один одного ще зі шкільних часів, вони жили й росли в однакових, аж ніяк не солодких економічних умовах.
Про те, що гурт втілив ті зміни, які чекали Британію, свідчить той факт, що UB40 взяв за основу своїх пісень музичний стиль, який був притаманний одній із британських колоній, привезений іммігрантами. Навіть більше, музиканти об’єднали його з духом саме англійського робітничого класу.
Red Red Wine
А тепер кілька слів про пісню — це був ремікс. Версія, яку виконали UB40 насправді була досить далека від оригінальної інтерпретації. Пісня була написана Нілом Даймондом і з’явилася в його другому альбомі Just For You роком раніше — в 1967. Але для музиканта вона не стала, не те що хітом, його життя, а навіть просто хітом.
Той альбом Даймонда досяг лише 80 місця в чартах Сполучених Штатів. Загалом, Ніл розпочав належним чином свою подорож у музичний пантеон лише через кілька років із Touching Me, Touching You.
До того ж якщо послухати версію Даймонда, то одразу стає зрозуміло, що це балада. А з баладами, співаки, як відомо, націлювались, на специфічну аудиторію. Подейкують, що дехто в ті часи, порівнював творчість Ніла Даймонда з «музикою порохотяга». Це був більш ніж прозорий натяк на те, що співака слухали в основному домогосподарки, коли прибирали.
Але зовсім інша історія сталася, коли пісню виконали UB40 у своєму стилі. Після цього, гурт став успішним. На його рахунку 50 синглів у британських чартах і рекордні продажі — близько 70 мільйонів. Red Red Wine був одним із найбільших хітів команди, який посів перше місце в Британії, а незабаром він став першою піснею в стилі регі, яка досягла вершини в Сполучених Штатах.
Кліп Red Red Wine був знятий у барі, коли UB40 знімали там фільм під назвою Labor of Love. Для цього була необхідна вікторіанська випивка, адже вона також була представлена на обкладинці альбому гурту 1987 року The Best Of UB40.
Паб, у якому відбулись знімання музичного відео називався Eagle&Tun. Він розташовувався на Бенбері-стріт до того, як команда HS2 зруйнувала його у 2020 році. Якщо хтось хоче побачити, який декор тут був свого часу, оглянути той старий заклад, де подавали бокали з ручками, де висіли вивіски Ansells, то цей кліп для вас. Стосовно кліпу, то музиканти дотепер не можуть зметикувати, чи то пісня, вийшла настільки гарною, чи це відеокліп виконав свою роботу, «продавши» її й зробивши настільки популярною.
Дехто пов’язує прорив пісні з виступом UB40 у червні 1988 року на спеціальному телевізійному шоу до 70-річчя Нельсона Мандели, який також допоміг запустити хіт Трейсі Чепмен Fast Car.
Інші приписують всю роботу DJ Guy Zapoleon з Фенікса, штат Аризона, який додав Red Red Wine до свого національного радіошоу, і перед тим, як він сам усвідомив це, він створив монстра. Слід зазначити, що версія, яка очолила чарти США, включала його реп читання, на відміну від версії у Великобританії.
Історії від першоджерела
Нині, коли минуло не одне десятиліття після того, як був знятий відеокліп, музиканти при нагоді згадують, якісь цікавинки тієї роботи. Доброю нагодою для зустрічей стало чергове відкриття Eagle&Tun у 2016 році. До того паб був сім років закритий. Одразу слід зауважити, чому був обраний саме цей заклад, для знімання, як фільму, так і кліпу. Виявляється, він був найближчим до студій Dep International, у якій працювали музиканти, та яку створили на території колишньої бійні.
Графік роботи був напружений, до прикладу, фільмування розпочиналося о сьомій ранку. І все б нічого, але закінчувалось знімання далеко за північ. У підсумку до кінця знімального дня всі були дуже виснажені та розбиті. Усе це досить сильно ускладнювало роботу над кліпом.
Крім того, на робочий процес впливала недосвідченість молодих музикантів, хоча, з іншого боку, через свою недосвідченість вони виглядали в кадрі досить гармонічно та природно. До слова музиканти на роботі взагалі не вживали алкоголь, адже, як самі розповідали пізніше, вони працювали акторами, у них були репліки й фрази.
Ще одна цікавинка. Під час знімання бар був заповнений людьми, а є таке правило, що якщо гостей закладу фільмують, то їх мають пригощати. Відтак дуже швидко поширилися чутки, що в Eagle&Tun безоплатно пригощають випивкою. Саксофоніст Браян Треверс розповів, що працівники місцевої фабрики та інші мешканці, навіть почали думали, що той бар є безоплатним завжди.
Нині, після того, як від часу знімання кліпу на пісню Red Red Wine минуло не так уже й мало часу, музиканти зізнаються, що була ще одна причина, яка змусила їх знімати цей відеокліп саме в Бірмінгемі, саме в пабі Eagle&Tun — ця причина любов до свого міста, до його мешканців, повага до своїх шанувальників.
При цьому, музиканти запевняють, що завжди були й будуть шанувальниками Бірмінгема, що ставляться до міста з величезною повагою, якої він заслуговує. До слова, після свого другого народження у 2016 році Eagle&Tun отримав відзнаку, як туристична пам’ятка. І це не випадково, адже після виходу кліпу, люди приїздили сюди звідусіль, щоб випити тут, і подивитись, де та як усе відбувалося.
Остання випивка
4 січня 2020 року Eagle&Tun відкрився о 10 ранку, щоб обслужити вболівальників, які мали відвідати матч Кубка Англії, який розпочинався о 12:31 між «Бірмінгем Сіті» та «Блекберн Роверс». Це був останній робочий день, коли тут пропонували пінту пива.
Народившись в останні дні правління королеви Вікторії, переживши дві Світові війни, як і багато інших міських пабів і старих будівель, Eagle&Tun раптом опинився не в тому місці в невідповідний час. А все через будівництво надшвидкісної лінії, яка мала з’єднати Бірмінгем із Лондоном до 2026 року.
Відтак будівля Eagle&Tun разом із кахельною підлогою і стінами з традиційної червоної цегли потрапила під постанову про примусовий продаж. А разом із неї туди ж потрапила красива історія в стилі регі.
Джерела:
