Театр The Alexandra вважається улюбленим серед бірмінгемців. Місцеві мешканці його зазвичай називають просто Alex. Впродовж своєї понад столітньої історії він представив чимало мюзиклів, драм, комедій, пантомім та першокласних виступів зірок стендапу й ілюзіоністів. Далі на birmingham-trend.
Новий театр і Гаррі Сейнтсбері
Початок XX століття ознаменувався будівництвом нових театрів по всьому світу. У 1901 році Вільям Куттс за сприяння тандему архітекторів Owen & Ward відкрив новий театр у Бірмінгемі під назвою Lyceum Theatre. Сцена була доволі скромною і відвідувачів бракувало. Щоб привернути більшу увагу, Куттс вирішив залучити до репертуару постанови зіркового актора. Ним став Гаррі Артур Сейнтсбері. Артист досяг успіху завдяки сценічній інтерпретації образів Шерлока Холмса, лицарів та Дона Сезара де Базана. Його слава була відома за океаном і до метра приїжджав вчитися акторській майстерності ще маловідомий Чарлі Чаплін. Впродовж 1901 року Гаррі Сейнтсбері виступав у костюмованих драмах, написаних і поставлених ним самим. Однак глядачі не поспішали купувати квитки й у 1902 році театр продали. В історії The Alexandra спектаклі Гаррі Сейнтсбері слугують доказом, що закладу від початку заснування перш за все було важливо представити відвідувачам шоу найвищої якості, а не прибуток.
The Alexandra у XX столітті
Новий власник Лестер Коллінгвуд витратив на купівлю театру 4 тисячі фунтів, змінив його назву на The Alexandra й обіймав посаду директора наступні 8 років. Розважальний заклад не виділявся серед інших, визнання прийшло з новим очільником. У 1910 році власником і керівником театру став Леон Сальберг. Він був успішним імпресаріо і талановитим господарем. У 1935 році був оновлений інтер’єр у розкішному стилі артдеко і театр вже цілковито відповідав найвищому рівню. Пан директор провів на улюбленій роботі майже 20 років й закінчив своє життя у власному кабінеті. Він був відданий своїй справі, тому не надто дивними здаються розповіді про його привид, який час від часу бачать за лаштунками й в коридорах. Наступні десятиліття до 1977 року закладом керували нащадки Леона Сальберга. Після Другої світової війни адміністрація театру впровадила систему абонементів, що дозволило мати постійного глядача. Сімейний бізнес процвітав й зробив The Alexandra відомими на весь світ. У 1990 році корпорація Apollo Leisure Group викупила у Сальбергів прибутковий заклад і вклала чимало коштів у модернізацію сцени та простору перед театром. Вони не помилились у виборі інвестицій, оскільки це дозволило демонструвати високоякісні спектаклі, а інші театри не мали такої можливості. Нові власники змінили назву театру на New Alexandra. У 1999 році Apollo Leisure Group купила американська розважальна компанія SFX Entertainment за понад 150 мільйонів фунтів.
Деякі визначні шоу The Alexandra
Під час керівництва Леона Сальберга театр здобув популярність завдяки пантомімі, зокрема “Матуся Гуска”. Персонаж був широко представлений в англійських дитячих віршах та казках, як мудра і працьовита особа, обдарована письменницьким й поетичним талантом. Крім того, Гуска володіла надприродними здібностями, була спроможна викликати шторм, або спіймати привида. Пантоміма “Матуся Гуска” у першій половині XX століття вже стала класикою, однак різні інтерпретації образу та сюжети різнилися. Глядачів у Великобританії та США завжди приваблює цей персонаж.
У 1990-х роках у The Alexandra почали демонструвати постановки лондонського театру Вест Енд. Першою став мюзикл “Копакабана” на музику Баррі Манілова про юнака Стівена, який бажає створити власну музичну виставу і досягти успіху. Він зустрічає дівчину Лолу й розуміє, що вона йому в цьому допоможе, оскільки має талант. Події розгортаються у тропічному містечку Копакабана, де власники нічного клубу італійські гангстери не хочуть втратити виконавицю, яка приносить прибутки. Вони справжні злодії, вводять їй психотропні речовини, щоб зробити дівчину наркозалежною. Насичені драматичні події супроводжуються неперевершеними хітами, що зробило мюзикл надзвичайно популярним. Серед інших визначних мюзиклів Вест Енду можна згадати “Великі сподівання” за Чарльзом Діккенсом, відомий “Бріолін”, “Літні канікули” та “Вестсайдська історія”. Всі ці вистави можна було дивитися впродовж сезону лише у Лондоні, Бірмінгемі та на Бродвеї.
Варто відзначити, що у 1990-1997-х роках професійна британська трупа зі сторічною історією D’Oyly Carte Opera Company базувалась у The Alexandra. Серед її визначних опер були “Мікадо”, “Пірати Пензасу”, “Орфей у підземному світі” та інші.
Після проведення модернізації театру у 1990 році, включаючи покращення сценічної зони, у театрі змогли представити високотехнічні постанови від Камерона Макінтоша “Олівер!” за участю Гаррі Вілмота та “Знедолені”.
Після вдалого випробування технічних можливостей у The Alexandra пройшла світова прем’єра Леслі Брікасса “Скрудж: Мюзикл” з британською зіркою рок-н-ролу Ентоні Ньюлі у головній ролі.
На Різдво 2000 року до постійного репертуару повернулась пантоміма. Квитки на виставу “Пітер Пен” були швидко розпродані на весь сезон.
У 2006 році театр придбала компанія Live Nation. У 2018 році була проведена масштабна реконструкція і повернута історична назва The Alexandra. Глядачі йдуть в Alex, щоб подивитись разючі неперевершені шоу, де театральне мистецтво доповнюють технічні досягнення.
Театр The Alexandra представляє значний внесок у культурне життя Бірмінгема. Його мюзикли, драми, комедії та інші виступи об’єднують навколо себе глядачів, критиків, акторів, режисерів, музикантів та всіх, хто шанує, або причетний до мистецтва.
