Бірмінгем здавна був яскравим театральним центром, лідером у терені виконавських мистецтв, що має багатий досвід. Ця строката історія сягає не одного століття. Вона тяглася від величних історичних театрів до сучасних сцен для виступів. Загалом місцева театральна сцена відігравала значну роль у формуванні культурного життя Великої Британії. Про еволюцію театральної сцени Бірмінгема та її знакові постановки, а також про адаптацію до трендів XXI століття читайте на birmingham-trend.com.
Основні віхи театральної сцени Бірмінгема
Театр у Бірмінгемі розвивався протягом століть, відображаючи різні культурні зміни в суспільстві. Найдавніші зафіксовані театральні вистави в місті датуються XVIII століттям, коли в імпровізованих приміщеннях відбувалися прем’єри, ставилися вистави. Репертуар в основному був замкнений на творчості Вільяма Шекспіра, саме це полюбляла місцева аудиторія. І хоча, безпосередньо театральні будівлі з’являлися і раніше, усе ж таки говорити про масове зростання театрального мистецтва в місті прийнято саме із цього моменту.
Відтак уже до XX століття Бірмінгем закріпив за собою статус театрального центру. Тут з’явилися такі, нині всесвітньо відомі майданчики, як Бірмінгемський репертуарний театр, заснований у 1913 році сером Баррі Джексоном. Упродовж короткого часу свого існування заклад став одним із найвпливовіших репертуарних театрів у країні. Тут започаткувалися прогресивні підходи до театрального мистецтва та надавалася платформа початківцям, як у драматургії, так і в акторському виконавстві. І це лише один із прикладів, а таких театрів були десятки.
Аж ось настало й нове XXI століття. Нині театральна сцена Бірмінгема продовжує переживати свій подальший розквіт. Яскравий приклад адаптації до сучасних театральних реалій демонструє Центр мистецтв Мідленда та Театр Старого Джойнт-Ака. Тут пропонують непросто експериментальні та незалежні постановки, але й маргінальні. Епатаж нині має неабияке значення.
До того ж нині працює, розвивається та має успіх різноманітна інклюзивна театральна сцена міста. Ба більше, вона нині охоплює все: від класичних вистав до авангардних, захопливих театральних постановок. Але при цьому слід відзначити неабияке зростання невеликих, зазвичай, громадських театрів міста.
Еволюція театрального мистецтва
Отже, XXI століття принесло захопливі зміни в театри Бірмінгема. Спробуємо роздивитись більш детально, які вони, та, що за ними приховується. Для початку слід зауважити на появу нових форм, таких, як імерсивний, сценічний та цифровий театри. Ці форми не лише розширюють межі, вони залучають аудиторію по-новому. Іншими словами, такі тенденції відображають сучасний технологічний та інтерактивний світ, розмиваючи при цьому межі між виконавцями та глядачами.
Театр XXI століття пробує розв’язувати важливі суспільні проблеми за допомогою дослівного та документального стилів. Виявляється, є і такий. Для цього використовуються реальні історії, що дозволяє саме такому театру ставати потужним інструментом соціальних змін. Тим часом розроблені постдраматичні підходи змінюють традиційні структури, спонукаючи унікальний театральний досвід.
Основними особливостями імерсивного театру, вважається те, що він розмиває межі між виконавцями та глядачами. Вистави часто відбуваються в нетрадиційних просторах, таких, як склади, покинуті будівлі тощо. Тут заохочують участь та взаємодію з глядачем. Такий театр орієнтований на певне місце, ба більше, він може поєднувати унікальні особливості та історію цього простору у виставі.
Яскравим прикладом можна вважати виставу про історію Бірмі, яку виконують у різних місцях по всьому місту, зазвичай серед історичних пам’яток чи в громадських парках.
Саме у XXI столітті в Бірмінгемі з’явився так званий вербатім та документальний театр. Вербатім, як відомо, використовує інтерв’ю, стенограми та документи з реального життя, як основу для сценарію, досліджуючи сучасні соціальні та політичні проблеми.
Відповідно документальний театр представляє фактичну інформацію та виключно реальні події, використовуючи проєкції та інші відеоматеріали, щоби покращити свою розповідь.
Бірмінгемські акторські традиції
Але всі ці нововведення не були б можливі без кваліфікованих виконавців. Іншими словами, актори в театрі XXI століття мають відповідати новим часам. Слід також зауважити на те, що в місті завжди вистачало талановитих, натхненних та відомих виконавців, які були зобов’язані своїм вихованням, як акторів, своїм національним та міжнародним успіхом саме бірмінгемській сцені, де вони починали та розвивалися. Не буде перебільшенням сказати, що таких людей було безліч.
До прикладу, одним із найвідоміших драматургів Бірмінгема являється Девід Едгар. Чоловік багато писав для Королівської шекспірівської компанії та Національного театру. Серед його найулюбленіших та найвідоміших творів п’єса «Доля» та «Життя та пригоди Ніколаса Ніклбі». Вони були написані, відповідно, всередині та наприкінці XX століття. Проте, саме такі твори допомагали формувати сучасний британський театр.
Якщо говорити про акторів та акторок, які вплинули на бірмінгемський театр та підняли його на ту висоту, де він нині знаходиться, то однією з найяскравіших представниць акторського цеху по майстерності є Джулі Волтерс. Жінка є однією з найулюбленіших акторок Бірмінгема. Вона мала приголомшливу кар’єру в театрі, на телебаченні та в кіно, знімаючись, як у постановках, так і у відомій сазі про Гаррі Поттера. А передумови успіху акторки були закладені саме в Бірмінгемі, її ранніми роботами в місцевому театрі.
Ще однією важливою фігурою акторського цеху є Адріан Лестер. Він був, не лише актором, але й режисером. Андріан уродженець Бірмінгема, серед його відомих театральних робіт шекспірівські ролі в Королівській шекспірівській компанії. Саме Лестер відіграв неабияку роль у відстоюванні різноманітності в мистецтві.
Акторські нововведення
Але, як ми зазначили вище, у XXI столітті акторська індустрія суттєво змінилася. Ба більше, вона продовжує змінюватися. Нині все, що пов’язано з акторством, успіхом і славою вже не досягається тим класичним шляхом, коли потрібно було здобути акторський фах, вивчитись, а потім чекати дзвінка від агента. Нині з такою схемою успіху навряд чи вдасться досягти.
У сучасному театрі, кіно та телебаченні актор повинен бути вмілим, адаптивним, підприємливим та захопленим своєю справою. Слід навчитись знаходити творчі перспективи акторської роботи. Крім того, нині вже не достатньо просто використовувати надані можливості, нині слід уміти їх для себе створювати.
Якщо хтось воліє сформувати власну творчу ідентичність, дослідити, що він може запропонувати, як художник, відкрити для себе нові захоплення та розвинути наявні навички, то зробити це можна через переймання досвіду фахівців, які працюють, як у кіно, так і в театрі. Через регулярні заняття з усвідомленості та ментальної стійкості, а також за допомогою ретельної підготовки до роботи в цій галузі, включаючи маркетинг, селфі-тейпування, техніку прослуховування та презентації.
Джерела:
- https://theatreinbirmingham.co.uk/theatre-history-culture-in-birmingham/
- https://library.fiveable.me/history-theatre-iii-modernism-post-modernism/unit-15/impact-digital-technology-theatre-production-distribution/study-guide/VSa5J8eFWw5h0aMP
- https://performerscollege.co.uk/acting-for-the-21st-century/
