Можливо, комусь здасться трохи дивним, що розповідь про музичні жанри Бірмінгема доводиться починати не з розповіді про концерти, клуби чи вінілові платівки, а з нагадування про фабрики, верстати і промислову революцію. Але тут нічого не вдієш: Бірмінгем — це саме той випадок, коли заводський гуркіт у певний момент просто взяв і вплинув на популярні тут музичні стилі. І, якщо чесно, вийшло доволі переконливо.
А якщо вести мову про альтернативну музику, то ніяк не скажеш, що індустріальне минуле міста тут ні до чого. Зовсім не дивно, що саме тут виросли та змужніли ті жанри, яким аж ніяк не пасували затишні акустичні вечори біля каміна. Рахуйте самі: індастріал-метал, грайндкор, постпанк, індастріал, жорстке бірмінгемське техно та інші звукові способи нагадати людству, що фабричний район теж має право на мистецтво.
А детальніше про альтернативні музичні жанри Бірмінгема, їхню історію та людей, які перетворили шум промислового міста на окрему культурну естетику, можна дізнатися на birmingham-trend.com.
Коли андеграунд став культурою
Якщо ви чуєте, що музика звучить так, ніби металевий прес посварився з електрогітарою, варто знати: це «альтернативна музика». У наш час словом «альтернатива» називають майже все, що не схоже на черговий радіохіт про складні стосунки під три акорди й акуратний біт для супермаркету.
Спробуємо розібратися, що ж таке альтернативна музика. Вона виникла як своєрідна культурна опозиція до мейнстриму. У 1970-х і особливо 1980-х роках у Великій Британії та США почали активно формуватися напрямки, представникам яких не дуже подобалося, у що перетворилася популярна музика.
Частина музикантів вважала її надто комерційною, частина — надто «глянцевою», а частина просто хотіла грати щось таке, після чого сусіди перестають вітатися в під’їзді. Певно, що були й такі. Саме так поступово народжувалися панк, постпанк, індастріал, noise rock, grunge, gothic rock та інші жанри, які пізніше об’єднали під великим і трохи хаотичним словом «альтернатива».
Цікаво, що альтернативна сцена майже ніколи не будувалася навколо великих концертних залів чи дорогих студій. Її природним середовищем стали підвали, паби, маленькі клуби, студентські радіостанції та незалежні лейбли. Тобто місця, де ніхто особливо не питав, чи має гурт комерційний потенціал.
Велика Британія стала одним із головних центрів розвитку альтернативної музики. Саме тут панк перетворився не просто на жанр, а майже на соціальну реакцію на економічні кризи, безробіття і загальну втому суспільства від «правильного» культурного порядку. Після панку прийшов постпанк — більш похмурий, експериментальний і місцями настільки атмосферний, що слухати його під дощем стало майже культурною традицією. А вже згодом із цієї сцени виросли industrial, gothic rock, shoegaze та безліч інших напрямів.
Зрештою, вплив альтернативної музики на світову культуру виявився набагато більшим, ніж це могло здатися спочатку. Те, що колись існувало десь на периферії музичного життя, поступово почало проникати в мейнстрим. Nirvana зробила гранж глобальним явищем, industrial вплинув на електроніку та метал, постпанк фактично пережив кілька «перероджень», а елементи альтернативного року нині можна знайти навіть у цілком попсових артистів, які колись би, мабуть, злякалися самого слова «андеграунд».
Й ось тут Бірмінгем з’являється в цій історії вже не як випадковий статист. Бо місто, яке десятиліттями жило серед фабрик, диму й індустріального шуму, виявилося майже ідеальним середовищем для музики, яка не хотіла бути «зручною».
Бірмінгем і музика, яка не хотіла бути зручною
Якщо говорити про внесок Бірмінгема в альтернативну музику, то тут місто поводиться приблизно так само, як людина, яка скромно каже: «Та я трохи цікавлюся музикою», а потім випадково виявляється засновником половини жанрів важкої сцени. Причому мова не лише про класичний хеві-метал — із ним у Бірмінгема й так усе серйозно. Значно цікавіше те, що місто зробило для альтернативної та екстремальної музики.
Почати варто з того, що Бірмінгем фактично став одним із головних центрів industrial metal — жанру, у якому вирішили, що звичайної «важкості» металу вже недостатньо, тому туди треба додати механічний шум, холодну електроніку та атмосферу постапокаліптичного цеху.
І головними архітекторами цього звучання стали Godflesh. Гурт виник у Бірмінгемі наприкінці 1980-х і дуже швидко почав звучати так, ніби музиканти грають на заводському пресі. Їхній альбом Streetcleaner вважається одним із найвпливовіших релізів industrial metal загалом. Саме Godflesh багато в чому сформували звучання жанру, який пізніше вплинув навіть на більш мейнстримні проєкти на кшталт Nine Inch Nails або Fear Factory.
Ще один музичний «подарунок» Бірмінгема світові — стиль grindcore. І тут уже без Napalm Death ніяк не обійтися. Якщо коротко, то grindcore — це коли панк і метал настільки посварилися між собою, що випадково створили новий жанр. Napalm Death наприкінці 1980-х фактично заклали його основи: надкороткі треки, шалена швидкість, агресивний звук і повне небажання робити музику «зручною» для слухача.
Їхній альбом Scum давно має культовий статус, а сам гурт став однією з найвпливовіших екстремальних команд у світі. При цьому починалося все з локальної бірмінгемської DIY-сцени, пабів і концертів для людей, які не довіряли тиші.
Бірмінгемська техно-сцена: холодна, мінімалістична, сувора
Окремої уваги заслуговує бірмінгемська техно-сцена 1990-х, яку нині часто називають просто Birmingham sound. На відміну від більш «танцювального» хаусу чи класичного клубного техно, місцевий звук був холодним, мінімалістичним і настільки суворим, ніби його спеціально записували для людей, які втомилися від емоцій.
Продюсери на кшталт Regis або Surgeon створили стиль, який сильно вплинув на європейську електроніку, особливо на берлінську сцену. Іронія в тому, що музика, народжена в місті фабрик і старих промзон, у підсумку стала саундтреком для наймодніших техно-клубів Європи.
Ну і, звісно, Бірмінгем не був би Бірмінгемом, якби не проводив постійні музичні експерименти. Тут з’являлися проєкти, які змішували industrial, noise rock, dub, ambient і метал у таких пропорціях, що музичні журналісти іноді витрачали більше часу на вигадування жанру, ніж на опис самої музики. До прикладу, Scorn поєднували важкий метал із dub та ambient-елементами, створюючи майже гіпнотичний звук.
Музика Бірмінгема: промисловий хаос як мистецтво
І найцікавіше тут навіть не кількість жанрів, а те, наскільки сильно бірмінгемська сцена вплинула на світову музику. Без неї сучасний industrial metal, extreme metal, частина електроніки та навіть деякі форми experimental music нині звучали б зовсім інакше.
Як не крути, а місто давно стало одним із найбільш музично впливових у Великій Британії. Причому не лише завдяки «класичним» жанрам, а й через альтернативну сцену, яка тут виросла, вважай, природним шляхом. І значну роль у цьому, видається, відіграв саме індустріальний статус міста. Фабрики, робітничі райони, шум, жорстка урбаністика й атмосфера великого промислового центру в підсумку дали світу таку музику, яка навчилася перетворювати цей хаос на окрему естетику.
Джерела:
- https://daily.bandcamp.com/scene-report/birmingham-dark-techno-album-guide
- https://metaloda.com/in-the-pursuit-of-heavy-metal-the-birmingham-chronicles-part-1/
- https://www.birminghammuseums.org.uk/stories/photographing-the-birmingham-music-scene
- https://birminghameastside.com/the-west-midlands-gave-birth-to-heavy-metal-but-50-years-on-how-metal-is-the-region-now/
