Кіно в Англії з’явилося наприкінці XIX століття, коли винахідники експериментували з рухомими зображеннями, демонструючи короткі фільми в ярмаркових павільйонах та мінітеатрах. Перше німе кіно викликало справжній фурор. Глядачі збиралися великими групами, дивилися на рухомі сцени, що створювали ілюзію реального життя. Англійські міста швидко перейняли цю нову форму розваг, і Бірмінгем, як промисловий і культурний центр, зрозуміло, не міг залишитися осторонь.
Уже на початку XX століття тут почали з’являтися спеціалізовані приміщення для демонстрації кіно, де відвідувачі могли зануритися у світ пригод, комедій та драм. Ці ранні покази стали першими кроками до формування культури перегляду фільмів у місті. Про перші кінотеатри в Бірмінгемі, про їхні особливості, як конструктивні, так і світоглядні, читайте на birmingham-trend.com.
Поява кінотеатрів у Бірмінгемі
Перші бірмінгемські кінотеатри демонстрували, ясна річ, німе кіно, супроводжуючи демонстрацію фільмів живою музикою, яку виконував піаніст або маленький оркестр. Одним із перших місцевих кінотеатрів став The Electric Cinema. Його відкрили в грудні 1909 року.
Саме він став першим повноцінним кінотеатром у місті, з великим екраном і зручними рядами крісел, розрахованими на сотні глядачів. Кінотеатр одразу став центром культурного життя, залучаючи на перегляди різні соціальні групи — від робітників до інтелігенції.
Згодом з’явилися й інші кінозали, такі як ABC New Street, який спершу функціонував як театральний зал, а пізніше перетворився на повноцінний кінотеатр. Відкриття таких закладів сприяло конкуренції, відтак стимулюючи модернізацію обладнання та підвищення комфорту для глядачів.
Зовсім не дивно, що у 1920-х роках кіно переживало справжній бум. Бірмінгемські кінозали модернізували, встановлюючи звукові апарати. Це дозволяло демонструвати перші звукові фільми. Відтак з’явилися нові можливості, коли глядачі могли слухати музику, діалоги та інші звукові ефекти. Усе це робило перегляд картини ще більш захопливим. Поява звукового кіно стала переломним моментом для всього кінобізнесу і привела до швидкого розширення мережі кінотеатрів у місті.
Особливості кінотеатрів: архітектура та інтер’єр
Бірмінгемські кінотеатри завжди відрізнялися архітектурною вишуканістю. До прикладу, The Electric прикрашався елементами ар‑деко. Тут можна було побачити різьблені деталі, декоративні люстри, фрески та розписи стель. Інтер’єри ретельно продумувалися, проєктувалися просторі проходи, акустично обладнані зали, зручні крісла, які дозволяли комфортно сидіти, навіть кілька годин.
У місті над проєктами деяких історичних кінотеатрів працювали відомі архітектори свого часу. Так, перший у місті The Electric Cinema був спроєктований видатним театральним архітектором Берті Крю, чиї креслення зберігаються в архівах Бібліотеки Бірмінгема. Саме він створив інтер’єр і планування для показу перших німих фільмів у 1909 році.
Інший важливий кінозал, ABC New Street, модернізувався в 1930 році під керівництвом архітектора Вільяма Рідделла Глена, який оновив стару будівлю театру для сучасного кінопоказу з ар‑деко елементами.
Крім того, у Бірмінгемі в міжвоєнний період низкою інших кінозалів займалися архітектори, пов’язані зі стрімким розвитком кіноархітектури — наприклад, Гарлі Робінсон, знаний роботою над декоративними кінотеатральними фасадами у 1930-х, та Гарольд Сеймур Скотт, що спроєктував Art Deco Oak Cinema у Селлі Оаку.
Але це було ще не все. Тогочасні кінотеатри не обмежувалися лише показом фільмів. Багато з них мали власні кафе, лаунж-зони та бари, де відвідувачі могли відпочити до або після сеансу. Загалом декорації створювали атмосферу театральної розкоші. У кінотеатрах були вишукані сходи, м’які тканини на стінах і декоративні світильники. Такі приміщення сильно відрізнялися від звичайних демонстраційних залів інших міст і перетворювали відвідування кіно на справжню культурну подію.
Зі зрозумілих причин особливу увагу приділяли акустиці таких закладів. Підлоги та стіни обробляли спеціальними матеріалами, щоб звук розходився рівномірно по всій залі. Це дозволяло насолоджуватися не тільки картинкою, а й музикою чи діалогами, які підкреслювали емоції фільму.
Програми та жанри — від німого кіно до артхаузу
Що стосується репертуару, то на початку XX століття глядачі дивилися німі комедії, драматичні історії та пригодницькі стрічки. Музичний супровід створював емоційне забарвлення, тому іноді залучали, навіть невеликі оркестри для більшого ефекту. З появою звукового кіно кінозали демонстрували музичні фільми, кінокомедії та масштабні пригодницькі картини, які приваблювали широку аудиторію.
Під час Другої світової війни, особливо в період операції «Бліц» у 1940–1941 роках, кінотеатри Бірмінгема залишалися важливим місцем психологічної підтримки для населення. Хоча місто зазнавало бомбардувань, кінозали, зокрема, The Electric та ABC New Street, продовжували роботу, демонструючи німі та звукові фільми, новини фронту й патріотичні стрічки.
Відвідувачі могли тимчасово забути про повсякденні труднощі, отримати моральну підтримку та інформацію про хід війни через кінохроніку. Кінотеатри обладнали спеціальними укриттями та притулками, а сеанси часто коригували за сигналами повітряної тривоги, щоб забезпечити безпеку глядачів.
Після війни, у другій половині XX століття, деякі кінотеатри спеціалізувалися на артхаусному кіно, класичних стрічках та фестивальних показах. Відвідувачі могли побачити незалежні фільми, експериментальні роботи або ретроспективи класики, що перетворювало кінозали на культурні осередки. Таким чином, кінотеатри не лише розважали, а й формували смак публіки, сприяючи розвитку культури перегляду кіно.
Занепад кінотеатрів
Середина XX століття принесла нові виклики. Телебачення стало масовим, бірмінгемці почали віддавати перевагу домашньому перегляду. Кінотеатри втрачали прибуток, адже зменшувалася кількість відвідувачів. Як наслідок, багато залів закривалися, а будівлі перебудовували під магазини, офіси чи житлові комплекси.
Закриття історичних кінотеатрів, таких як ABC New Street чи The Electric, стало своєрідним символом змін у культурному житті Бірмінгема. Те, що колись об’єднувало громаду і створювало свято на кожному сеансі, поступово перетворювалося на спогад у старих фотографіях, афішах і свідченнях відвідувачів.
Нині ці кінотеатри залишаються частиною історії міста, нагадуючи про епоху, коли кінематограф не просто розважав, а об’єднував людей, створював атмосферу свята і формував культурний ландшафт Бірмінгема.
Протягом XX століття Бірмінгем був насичений великими екранними залами та локальними кінотеатрами, що демонстрували все — від перших кінопоказів до епохальних блокбастерів та артхаусних прем’єр.
Із середини XX століття багато будівель було закрито чи знесено через економічні зміни, зростання телевізійного й цифрового контенту, а також через міське планування та забудову. Нині історія цих місць живе не лише в архівах, а й у спогадах людей, які відвідували їх у різні часи.
Джерела:
- https://www.screendaily.com/news/historic-uk-cinema-the-electric-birmingham-closes/5191160.article
- https://www.business-live.co.uk/opinion-analysis/steven-mccabe-halcyon-days-birmingham-7436849
- https://www.euronews.com/culture/2024/03/01/uks-oldest-working-cinema-the-electric-cinema-in-birmingham-closes-its-doors
- https://www.birminghamworld.uk/whats-on/electric-cinema-birmingham-amazing-heritage-photos-of-the-uks-oldest-working-cinema-3538390
