Як відомо, кінематограф з’явився наприкінці XIX століття і дуже швидко поширився по всій Європі. Після перших публічних сеансів братів Auguste та Louis Lumière у 1895 році нове диво техніки почали демонструвати в різних містах Британії. А всього за декілька років рухомі зображення побачили й жителі Бірмінгема. На самих початках кінематограф не був окремою індустрією.
Покази організовували мандрівні підприємці, які подорожували містами з певним обладнанням та короткими фільмами. Цікаво, що стандартної техніки тоді ще не існувало. Багато демонстраторів будували проєктори самостійно або модифікували вже наявні апарати, пристосовуючи їх до власних умов показу. Через це кожен кінопоказ міг мати інший вигляд за попередній, або за той, який показував другий демонстратор. Відрізнялися й апарати, й екрани, і навіть спосіб освітлення.
Але саме такі експериментальні демонстрації і стали першим знайомством бірмінгемців із новим мистецтвом, яке згодом перетворилося на одну з найпопулярніших форм масової культури, та більш докладно про це тут: birmingham-trend.com.
Кіно в мюзик-холах і театрах Бірмінгема
Отже, на початку XX століття кіно ще не мало власних залів, тому природним місцем для показів стали мюзик-холи та театри вар’єте. Такі заклади вже були центрами міських розваг. Тут виступали співаки, коміки, акробати, фокусники й танцюристи.
Новий технічний винахід, який ще називали рухомими зображеннями, ідеально вписувався в подібні програми.
Короткі фільми почали показувати між виступами артистів, щоб урізноманітнити програму і привабити більшу кількість глядачів. Для власників театрів це був спосіб запропонувати публіці щось нове, а для глядачів — можливість побачити дивовижну технологію, яка тільки з’являлася.
У Бірмінгемі кінопокази поступово з’являлися у великих вар’єте-майданчиках міста. Подейкують, що одним із таких місць був Birmingham Hippodrome, де на початку XX століття почали демонструвати так звані animated pictures. Подібні покази могли відбуватися і в The Alexandra Theatre, відкритому в 1901 році, а також у популярному тоді Grand Theatre Birmingham на Corporation Street.
Усі ці заклади працювали у форматі вар’єте, а тому, як говориться, сам Бог велів. Адже їхня програма складалася з багатьох коротких номерів, а німе кіно, або правильніше «рухому картинки», стало ще одним елементом такого різноманіття.
Самі фільми були дуже короткими — зазвичай від кількох секунд до кількох хвилин. Глядачам показували комічні сценки, вуличні події, хроніку з інших міст або видовищні кадри з подорожей. Часто це були стрічки французьких і британських компаній, які розповсюджувалися через мережу прокатників.
Власники театрів або мандрівні демонстратори купували чи орендували плівки в дистриб’юторів, після чого включали їх у програму вечора. Так кінематограф поступово ставав знаковою частиною міських розваг і готував публіку до появи справжніх кінотеатрів.
Тимчасові кінопокази в громадських залах
Ще одним важливим місцем, де жителі Бірмінгема могли побачити ранні короткометражні фільми, були різноманітні громадські зали. Наприкінці XIX — на початку XX століття в місті існувало багато великих приміщень, які використовувалися для лекцій, концертів, політичних зустрічей або громадських подій.
Саме такі простори часто орендували підприємці, що організовували кінопокази. Вони привозили із собою проєктор, екран і кілька коротких стрічок, після чого протягом кількох днів або тижнів проводили серію сеансів для місцевої публіки.
Зрозуміло, що такі покази були тимчасовими. Уже після завершення програми демонстратори їхали до іншого міста, де повторювали ту саму практику. Подібна модель була дуже поширеною в Британії на початку розвитку кінематографа, коли постійних кінотеатрів ще майже не існувало.
Одним із прикладів такого місця в Бірмінгемі стала King’s Hall Birmingham на Corporation Street. Спочатку ця будівля використовувалася як громадська зала для різних заходів, але на початку XX століття її почали використовувати і для кінопоказів. У 1907 році тут відкрилася програма Kennedy’s Bioscope and Variety, яка поєднувала фільми з виступами артистів вар’єте.
Подібні тимчасові кіносеанси могли проходити й в інших великих залах міста — концертних приміщеннях, лекційних аудиторіях або клубах. Для організаторів це було зручно, бо їм не потрібно було будувати спеціальний кінотеатр, достатньо було темної зали, місця для екрана й апаратури.
Для глядачів же такі події ставали справжньою новинкою. Багато мешканців Бірмінгема вперше бачили рухомі зображення саме в подібних громадських залах, ще до того, як у місті з’явилися постійні кінотеатри.
Покази просто неба: ярмарки, ринки та міські парки
Одним із найпоширеніших способів подивитися кіно на початку XX століття були ярмарки під час міських свят. У такий спосіб фільми часто демонстрували мандрівні підприємці, яких називали showmen.
Вони подорожували містами разом із ярмарками, привозячи із собою проєктори, плівки та спеціальні намети або дерев’яні павільйони, відомі як bioscope shows. Усередині такого павільйону встановлювали екран, лави для глядачів і апаратуру, а сеанси тривали приблизно 15–20 хвилин.
Що цікаво, саме ярмарки стали природним середовищем для раннього кіно. Тут уже працювали цирки, атракціони, каруселі та інші видовища, і нова технологія рухомих зображень легко вписувалася в цю атмосферу розваг. До того ж покази на ярмарках дозволяли швидко зібрати велику аудиторію, адже на такі події приходили тисячі людей. Серед глядачів були передусім робітники, їхні родини та молодь, які шукали не лише недорогу, а й оригінальну та веселу розвагу.
У Бірмінгемі подібні кінопавільйони могли з’являтися на великих міських ярмарках і святкуваннях. Одним із традиційних ярмаркових центрів стала площа Bull Ring Birmingham, де протягом століть відбувалися базари та масові гуляння.
Ще одним місцем, де показували кінострічки до появи кінотеатрів просто неба, були місцеві парки. Ярмаркові атракціони й інші пересувні шоу часто розміщувалися у великих міських парках. Серед таких місць можна назвати Aston Park, де проходили великі народні святкування, а також Cannon Hill Park і Highgate Park, що використовувалися для фестивалів та карнавалів.
Перший стаціонарний кінотеатр
Саме в подібних місцях багато мешканців Бірмінгема вперше побачили кіно. Для них це було не окреме мистецтво, а ще один дивовижний атракціон поруч із цирком, каруселями та ярмарковими виставами. Проте саме ці короткі сеанси в наметах і павільйонах стали важливим кроком на шляху до появи постійних кінотеатрів у місті.
Усі ці покази залишалися головним способом познайомити бірмінгемців із кінематографом лише до певного моменту. Перелом стався в 1909 році, коли в місті відкрився перший спеціально створений кінотеатр — The Electric Cinema Birmingham. Він налічував близько 500 місць, мав зручні крісла, гарне освітлення та постійний екран для сеансів. Із цього часу кіно отримало власний простір і почало стрімко набирати популярності. Нові кінотеатри в Бірмінгемі почали з’являтися один за одним, немов гриби після дощу. Але це вже зовсім інша історія.
Джерела:
