Симфонія означає “співзвуччя”. В академічній музиці вона посідає те саме місце, що в літературі драма чи роман. Тобто великий твір з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Далі на birmingham-trend.
Симфонія дала назву новому, невідомому до ХІХ століття складу оркестру та найважливішій області інструментальної музики. Зазвичай симфонічний оркестр складається з чотирьох груп інструментів: дерев’яних духових, духових, ударних та струнних. Частини симфонії чергуються за контрастним принципом. Спочатку лунає швидка та енергійна мелодія, яка переходить в спокійну й ліричну. Потім слідує танцювальний елемент, менует або скерцо. Закінчується композиція яскравим й динамічним фіналом. Керує симфонічним оркестром диригент, оскільки без нього звучання злагодженої музики неможливе.
Історія заснування Симфонічного оркестру Бірмінгема
Перші оркестрові концерти у Бірмінгемі відбувалися ще на початку з XVIII століття. З 1740 року музичні заходи проходили у театрі Moor Street. В цей час було офіційно зафіксовано понад 20 окремих колективів, які виконували музику іноземних композиторів. У 1834 році в місті збудували Бірмінгемську ратушу, яка стала основним концертним залом. У 1856 році сформувався перший міський оркестр професійних музикантів під керівництвом Вільяма Стоклі. Впродовж 1873-1897-х років він проводив щорічні концертні сезони. Наприкінці ХІХ століття провідним музичним колективом міста став оркестр Джорджа Гелфорта. Серії виступів тривали до 1909 року. Обидва провідних диригенти заклали фундамент регулярних музичних заходів як невіддільну частину культурних заходів Бірмінгема.
Впродовж 1905-1920-х років гурт конкурував з іншими музичними колективами. Тому основний склад оркестру поповнювався лише високопрофесійними музикантами. Ретельний відбір дозволив виокремитись і виступати під керівництвом зірок світового рівня. Серед них були Генрі Вуд, Ганс Ріхтер, Річард Вассел тощо. На початку XX століття колектив провідних музикантів міста називався Симфонічним оркестром Бірмінгема. Проте він не підпорядковувався місцевій владі, а знаходився на самоврядуванні. Це означало, що імпресаріо з інших міст могли переманити поодиноких виконавців або навіть весь оркестр до себе. Наприкінці 1910-х років впливові громадські діячі запропонували мерії заснувати оркестр, який би належав Бірмінгему. Завдяки зусиллям Невіла Чемберлена, в той час депутата Парламенту та видатних місцевих композиторів Гренвілла Бантока й Едуарда Елгара у 1920 році був зареєстрований Симфонічний оркестр Бірмінгема. Еплбі Метьюз став першим його диригентом.
Оркестр з 70 музикантів залучався до роботи з травня по жовтень. Вартість утримання складала майже 8500 фунтів на рік. Однак колектив міг заробляти лише 6000 фунтів. Міська Рада Бірмінгема виділила додаткове щорічне фінансування у розмірі 1250 фунтів на рік для експериментального періоду. Він мав тривати 5 років. Подія була унікальною для Великобританії, оскільки вперше державні кошти спрямували на підтримку оркестру.
Славетні керівники й концертна діяльність
У листопаді 1920 року відбувся перший інавгураційний концерт муніципального Симфонічного оркестру Бірмінгема. Його склад був розширений до 90 осіб. Завдяки видатним очільникам колективу Анріану Болту, Анджею Пануфніку, Луї Фремо та іншим, репутація оркестру щорічно зростала. Впродовж 1980-1998-х років музикантами керував Саймон Реттл. Він вивів оркестр Бірмінгема на міжнародну. Його наступники Сакарі Орамо та Адріс Нельсон зробили все можливе, щоб у світі симфонічної музики зберігся статус одного з найкращих.
Симфонічний оркестр Бірмінгема виконує широкий репертуар. Від Моцарта і Баха до масштабних концертних виступів відомих опер. Серед міжнародних музичних колективів він заслужив славу поборника сучасної музики. В рідному місті регулярно проводяться п’ятничні нічні концерти легкої музики. Вони підходять для сімейних відвідувань, оскільки композиції ретельно відбирають, щоб задовольнити смаки всіх вікових категорій.
Головний оркестр Бірмінгема щороку виступає в різних громадах Мідленса з благодійними концертами. Існує особлива програма симфонічної музики для дошкільнят. Таким чином оркестр впливає на виховання молодого покоління й заохочує обирати професію музиканта.
Гастролі та дискографія
Симфонічний оркестр Бірмінгема багато гастролює та бере участь у провідних фестивалях. У 2013 році під час туру країнами Далекого Сходу концерт в Токіо був визнаний критиками Японії найкращим оркестровим виступом.
Запис 2002 року фортепіанних концертів Каміля Сен-Санса з солістом Стівеном Хафом здобув чимало нагород. Серед визначних – “Грамофонний запис року” та “Золотий Грамофон”. Реліз вважається найпопулярнішим за останні 30 років. Перший компакт-диск Симфонічного оркестру Бірмінгема вийшов у 2009 році. З того часу була започаткована плідна співпраця з німецькою компанією Orfeo. Згодом випустили диски з виконанням музики Чайковського, Стравінського, Шостаковича, Штрауса та інші. Широке визнання отримали записи симфоній Мендельсона.
Симфонічний оркестр Бірмінгема залишається символом мистецтва міста та його культурною спадщиною. Завдяки талановитим музикантам та провідним диригентам оркестр вражає слухачів своїми захопливими програмами. Концерти привертають увагу місцевих мешканців та гостей, створюючи атмосферу чарівності й величі.
