Симфонічний орган був урочисто відкритий 19 жовтня 2001 року в рамках святкування 10-річчя Symphony Hall. Він був спроєктований і виготовлений вручну завдяки традиційній майстерності Johannes Klais Orgelbau, давньою сімейною фірмою з Бонна, яка користується неабиякою світовою репутацією. Більш детально на birmingham-trend.com.
Будівництво Symphony Hall
Орган став невіддільною частиною Symphony Hall не одразу. Спочатку було непереборне прагнення міста створити один із найбільших у світі концертних залів. Щоб здійснити ці амбітні плани, слід було, жертвуючи архітектурою майбутнього палацу поставити на перше місце акустичні властивості. Відтак акустики Artec Consultants Inc з Нью-Йорка разом із засновником компанії Расселом Джонсоном взялись до справи й відіграли ключову роль в успіху проєкту, суто з музичного погляду. Архітектурне ж втілення взяла не себе Percy Thomas Partnership.
При втіленні цього грандіозного задуму не обійшовся без певних труднощів. Основною причиною тих труднощів стала головна залізнична лінія, яка пролягала в тунелі неподалік від майбутнього залу. Тому, як архітекторам, так і будівельникам довелося докласти зусиль, для того, щоб усе вийшло як найкраще. Гумові блоки під колонами, ізоляційна прокладка між стінами залу та навколишнім середовищем та підкладка під залізничними шпалами — це лише деякі із заходів, які мали посприяти повній звукоізоляції приміщення Symphony Hall.
Хай там як, але це спрацювало. Уже перші тести на акустичну придатність показали, що якщо на сцені падала монетка, звук її падіння був чутний у кожній частині зали. Що стосується архітектури приміщення, то був застосований, так званий, дизайн «взуттєвої коробки». Відтак Symphony Hall повторював найкращі світові концертні зали, як-от віденський Musikverein, але з певними відмінними нюансами. Або його дочірній зал у Симфонічному центрі Меєрсона в Далласі. Всередині Symphony Hall має форму зворотного віяла, тобто вигнуту стіну в обох кінцях залу, що дозволяє повертати звук назад у центр.
Місткість Symphony Hall складає 2262 глядачів. У його проєктуванні враховувався той факт, щоб тут могли давати концерти, як симфонічні оркестри, так і рок-гурти, сольні співаки, щоби проводити на цій сцені шкільні гала-концерти чи випускні церемонії, а також комфортно почувалися стендап-коміки та духові оркестри. Ну і, звичайно, органний концерт. Не дарма ж його називають акустичним дивом і ідеальною залою.
Цю багатопрофільність було створено завдяки таким інноваціям, як акустичний купол над сценою, який можна підіймати чи опускати. Це дозволяє створити найкращий звук залежно від кількості виконавців. Спеціальні м’які панелі, приховані за бічними сидіннями, за необхідності висуваються на доріжки, щоб створити суху акустику, необхідну для посилених шоу, а акустична завіса закриває кінець сцени в залі.
До того ж Symphony Hall відомий своєю ревербераційною камерою, каверно-подібним простором позаду сцени в кінці будівлі. Цей простір збільшує об’єм залу на 50%, у той час, як гігантські двері відкриті, при цьому створюється реверберація, яка спостерігається в церковних соборах.
Перші концерти
Симфонічний колектив, на чолі з Карло Марієя Джуліні був першим запрошеним до Symphony Hall оркестром, який виступив тут. Так само серед перших була, відома південнокорейська скрипалька Кюнг-Ва Чунг, яка дала перший сольний концерт на цій сцені. Серед виконавців такою стала співачка Ріта Макнейл — яка дала тут перший некласичний концерт, а Ленні Генрі був першим коміком.
Також слід відзначити цикл симфоній Бетховена Лейпцизького оркестру Гевандхаузу, 12 аншлагових виступів Вікторії Вуд, Джессі Норман у сольному концерті, серію концертів City of Birmingham Symphony Orchestra під назвою «Назустріч тисячоліттю» та виступ Королівської опери, яка виконувала «Ринговий цикл» Вагнера з Бернардом Гайтінком.
У 1995 році прийшла черга Нельсона Мандели, який був почесним гостем на концерті Future Sounds of Africa, а наступного року зал був використаний для спроби виступу найбільшого у світі оркестру. 2485 молодих музикантів затиснулися в просторі сцени, використовуючи всі доступні місця. Що правда, до книги рекордів Гіннеса цей виступ не потрапив, тому, що прискіпливі судді, вирішили, що виконаний молодими музикантами твір був надто коротким.
Симфонічний зал був у центрі міжнародної уваги в 1998 році, коли прем’єр-міністр Тоні Блер і світові лідери G8, включаючи президента США Білла Клінтона, прибули сюди, щоб насолодитися концертом Кріса Рі, Міка Хакнела та Джулса Холланда.
Не пересічна подія сталася в Symphony Hall у 2001 році. Саме тоді, тут вздовж тротуару вишикувався цілий натовп. Люди прийшли подивитись на те, як, спеціально прокладеною вузькоколійкою сюди привезли величезну органну трубу. Саме 2001 року Symphony Hall відсвяткував свій 10-й день народження, встановивши приголомшливий орган на 6000 труб.
Встановлення органу
Слід зауважити, що з моменту відкриття нового Симфонічного залу в Бірмінгемі, корпус органу та передні труби красномовно свідчили про те, що в цьому прекрасному концертному залі стоятиме великий орган.
Так у підсумку воно і сталося. Орган складався з понад 6000 труб, які, якщо їх покласти впритул одна до одної в довжину тягнулися б на 2,5 милі, їхня вага була понад 30 тонн. Цей орган має 65 футів у висоту й містить деревину з понад 20 різних масивних дерев. Труби довжиною від 32 футів до 6 дюймів виготовлялися з різних видів деревини та металів, включаючи дуб, ялицю та сосну, а також м’які металеві сплави олова, свинцю та цинку.
Клавіатура, яка була приєднана до основного інструменту, має механічну дію, за допомогою якої, клавіші з’єднуються безпосередньо з трубами. Друга рухома клавіатура дозволяє грати на органі з платформи, і ці клавіші пов’язані з дією основного інструменту через електроніку.
На честь відкриття такого величного органу Symphony Hall замовив нові твори для виконання на цьому інструменті. Серед замовлених творів були й композиції для дітей, до прикладу, дитяча п’єса для органа та оповідача Боба Чілкотта та Хамфрі Карпентера. Ще тут виконували сольні твори Джеймса МакМіллана, Майкла Наймана, Джудіт Бінгем, Домініка Малдауні, Грема Фіткіна, Г’ю Воткінса та Габріеля Джексона.
Масштабна подія сталася у Symphony Hall у 2002 році. Тут зібралося ціле сузір’я виконавців класичної музики, причому, як місцевих — бірмінгемських, так і світових. Концерт був присвячений золотому ювілею Її Величності Королеви Єлизавети II. Саме 2002 року виповнилось 50 років, відколи, після смерті батька короля Георга VI, 25 річна Єлизавета стала владичою королевою, додавши до свого імені цифру II.
Міський органіст Томас Троттер
На тому знаковому концерті виступали City of Birmingham Symphony Orchestra і Сакарі Орамо, Бірмінгемський королівський балет, госпел-тріо Nu Life, Dhol Blasters. Відзначився своїм виступом і міський органіст Томас Троттер. Він органіст Бірмінгема, а також запрошений співробітник органних досліджень у Королівському Північному музичному коледжі та президент Міжнародного органного фестивалю Сент-Олбанс.
Його посада фінансується з бюджету міста, для того, щоб забезпечити виступи на громадських заходах і проводити безоплатні публічні концерти. Томас Троттер є міським органістом Бірмінгема з 1983 року.
Джерела:
