Busking — це музика, танці, а також вуличні театри, вистави чи якесь інше мистецтво, які виконуються наживо на вулицях і площах Бірмінгема. Мета таких концертів не змінюється вже багато років — це розваги, спілкування з глядачами й звичайно певний заробіток для артистів. На більшості громадських земель у Бірмінгемі такі виступи вітаються і ліцензія для цього не потрібна. Однак, за однієї умови, ваші дії не повинні заважати оточуючим. Щоб цьому зарадити з 2022 року у місті почали працювати нові правила про охорону громадського простору, які, наприклад, забороняють або обмежують використання звукопідсилювачів. Більш детально, про те, як живуть вуличні музиканти у Бірмінгемі, читайте на birmingham-trend.com.
Що таке buskers
З давніх-давен на вулицях різних міст або в інших громадських місцях влаштовували вистави, концерти, сольні виступи тощо. Все робилося, зазвичай, з однією метою — заробити собі на хліб, а якщо пощастить, то ще на щось, наприклад, масло. Бірмінгем не був винятком з цього правила. У місті цих людей було заведено називати терміном buskers, а те що вони робили — busking.
Це слово, як виявляється не має до автобусів жодного стосунку, ну хоча б через те, що вперше його застосували в англійській мові приблизно в середині ХІХ століття. Busker походить від іспанського кореня слова buscar, що означає «шукати». Цим словом якраз і називали найрізноманітніші дійства, які відбулися на вулицях міст. Малося на увазі, що для того, щоб отримати задоволення від виступу, треба знайти те, що треба. Навіть є така приказка: “Краще шулер, ніж жебрак”. В Англії це слово прижилось і застосовується до нині, стосовно вуличних музик. В Іспанії його теж ще застосовують, але означає воно вуличних секс-працівниць, або коханок одружених чоловіків.
Що правда це не єдина версія походження слова buskers. Дехто думає, що воно може походити від buskins — туфель на високих підборах, які деякі виконавці носили за сценарієм на сцені в часи Єлизаветинської епохи, щоб підкреслити важливість свого героя.
Саме це слово використовували для перекладу грецького слова kothurnus, високого черевика на товстій підошві, який носили в афінській трагедії. До слова, на відміну від низьких, тоненьких черевиків, які носили коміки. Саме так, слова “взуття виконавця” перевтілились в слово “виконавець”.
І остання цікавинка — buskers не є загальновживаним терміном в американській англійській мові.
Історія Джона Спенсера
В наш час в Бірмінгемі багато людей заробляють цим собі на життя. Ба більше, для декого це єдиний спосіб заробітку. Місця музиканти обирають людні, що напряму впливає на їхній прибуток. Зазвичай це центр Бірмінгема, до прикладу Темпл-стріт і Стівенсон-стріт тощо. Але як виявилось є й такі люди, яким таке вуличне мистецтво не подобається, або, правильніше, заважає.
Саме за ініціативи таких “браммі” міська рада Бірмінгема розглянула у 2022 році це питання і вирішила заборонити виступи buskers в певних районах міста, або в певний час. Музикантам, це, звісна річ, не сподобалось. Ось історія Джона Спенсера, музиканта, який приїжджає до Бірмінгема з Тамворта, де він живе. Чоловік заробляв собі на життя працюючи людиною-оркестром на вулицях міста.
Він розповів, що після введення нових правил був змушений продати своє музичне обладнання, щоб звести кінці з кінцями в умовах зростаючої вартості життя. Джон Спенсер сказав, що рішення заборонити buskers виступати на деяких центральних вулицях Бірмінгему залишило його та багато інших вуличних артистів без копійчини у кишені у цей не простий час.
В чому суть нових правил
Що заборонила міська рада Бірмінгема. Була запроваджена, так звана, заборона на шум, яка змусила вуличних музикантів покинути деякі частини центру міста. Нове правило означало повну цілодобову заборону виступи на таких ділянках, як Нью-стріт, Лоуер-Темпл-стріт і окремих частинах Темпл-стріт – одних із найбільш «прибуткових» районів для buskers у місті. При цьому міська рада заявила, що нове правило дозволить краще боротися з шумом у житлових районах міста.
Які ж покарання чекають, на тих, хто порушить цей режим тиші. Виконавці в Бірмінгемі будуть оштрафовані на суму до 1000 фунтів стерлінгів, якщо наважаться на виступ, на майданчиках у центрі міста, які колись були для них найціннішими, після того, як наказ про охорону громадського простору набув чинності в серпні 2022 року, і заборонив надмірний шум у тих районах. Мало того, виступи buskers також були заборонені на Стівенсон-стріт — за межами станції New Street — з 20:00 до 8:00.
Такий цікавий факт в цьому районі переважна більшість скарг на шум надходила лише від однієї особи.
І хоча buskers, в тому числі й ті, хто заробляв на життя виступами, протестували проти того, що наказ охопив деякі з «найприбутковіших» районів у місті та ризикував забрати їх засоби до існування, все намарно. Спенсер, який працював у цьому районі протягом останніх восьми років, був дуже засмучений, адже багато артистів просто збанкрутували у фінансовому плані в умовах кризи вартості життя.
Сам Джон не лише втратив прибуток від вуличних концертів, він отримав менше приватних бронювань на концерти. Це логічно, адже артист не мав фізичної змоги показати свій талант. Відтак під загрозою банкрутства опинився не лише він, але і його молода сім’я. Джон Спенсер розповів, що ті гроші, які він заробляв, виступаючи на вулицях центру міста, аж ніяк не можна порівнювати з тим, що він заробляв виступаючи на сцені, продаючи квитки через бронювання.
Крім того, за словами Джона йому дуже бракує виступів на вулиці. Він ніяк не міг адаптуватись до того, що не потрібно йти на роботу, і навряд чи коли адаптується, адже, за ловами Джона Спенсера, це його пристрасть, до якої він дуже хоче повернутись.
Тим часом міська рада Бірмінгема заявила, що закон передбачає не заборону виступів buskers у центрі міста, а лише допомагає позбавитись неприємних шумів, та хоче витіснити їх за межі двох конкретних житлових районів. Речник міської ради повідомив, що Бірмінгем має галасливий космополітичний центр міста, і влада хоче, щоб кожен, хто живе, працює та відвідує його, міг насолоджуватися тим, що він може запропонувати, тобто рада не оголосила наказ про захист громадського простору без причини.
Наявність яскравої вуличної сцени, вуличних артистів, якими б насолоджувалися мешканці міста та його гості — це чудово, але це абсолютно не приносить задоволення тим, хто має слухати музику, яка лунає дуже голосно, завдяки звукопідсилювачам під їхніми вікнами протягом дня та вночі. Тому ці розпорядження спрямовані на те, щоб витіснити використання підсилювачів та музичних інструментів із кількох сотень метрів цих вулиць.
Без вуличної музики ніяк
Наявність музикантів і виконавців на вулицях це окремий особливий вид мистецтва, який є дуже важливим для популяризації культурного життя міста. Про це говорять, як самі музиканти, так і деякі їхні шанувальники. А тому, він дуже важливий для міста. Випадок зі співачкою Магалією, номінованою на премію Brit Award, яскраве тому підтвердження. R&B-співачка, яка свого часу виступала на Glastonbury, теж почала свою кар’єру з виконання своєї музики на вулиці.
Сама співачка з Лестера, але для того, щоб зробити промоцію свого альбому, отримати підтримку шанувальників, дівчина виступала, як buskers саме у Бірмінгемі та Лондоні. Це повернення до коріння вуличних виступів, допомогло їй налагодити контакт із шанувальниками.
Джерела:
