Лоуренс Олів’є був одним з найвидатніших акторів XX століття. Він блискуче грав на сцені та перед камерою. Його творчість вражає своєю різноманітністю, про нього справді можна сказати “майстер перевтілень”. Він прекрасно грав королів і злодіїв, героїв і лиходіїв. Актор міг переконливо вразити будь-якою емоцією, від любові й радості до ненависті й відчаю. Маловідомим фактом залишається його неперевершена творча діяльність у театрі Бірмінгема, яка назавжди змінила театральне життя міста. Далі на birmingham-trend.
Становлення актора
Лоуренс Олів’є народився у 1907 році у графстві Суррей. Його батько Джеральд Олів’є був священник англіканської “високої церкви”, яка шанує обрядовість та пишність богослужіння. Він любив, щоб до нього звертались “отче”, через що зіпсував відносини з іншими англіканськими громадами, які не підтримували надмірної помпезності. Тому сім’я часто переїжджала у пошуках гідної для батька громади. Сам Джеральд Олів’є перш ніж стати пастором подумував про кар’єру актора. У нього була певна харизма, яка проявлялась у драматизмі проповідей. Лоуренс згадував, що акторську майстерність успадкував скоріш за все від отця. Саме батько чудово володів перевтіленням, добре розумів коли голосно промовляти про муки пекла, коли тихо розповісти про віяння Святого Духа, де вставити жарт, або проявити сентиментальність. Попри непрості стосунки з батьком, він був у захваті від його акторського таланту.
У 1916 році Лоуренса прийняли до хорової школи при церкві Всіх Святих у Лондоні. Йому подобалось спостерігати за дещо театральними богослужіннями “високої церкви” та доповнювати меси співом. У десять років Лоуренс дебютував у шкільній виставі “Юлій Цезар” в ролі Брута. З першого виступу глядачі помітили неабиякий талант хлопчика. Виставу відвідали відомі британські акторки Хелен Мод Холт і Еллен Террі. Вже з юного віку Лоуренс грав і жіночі ролі, зокрема у п’єсах “Дванадцята ніч” та “Приборкання норовливої”. Впродовж 1921-1924-х років парубок вчився у школі Святого Едуарда в Оксфорді, де теж вразив своєю грою у виставі “Сон літньої ночі. У 1924 році старший брат Лоуренса поїхав до Індії й він за ним сильно сумував. Одного разу хлопець запитав у батька, чи може він теж туди поїхати, на що отримав відповідь:
“Не будь дурнем, тебе чекає сцена”
Розквіт майстерності
У 1924 році Джеральд Олів’є вирішив, що синові потрібно вчитися акторському мистецтву, однак обов’язково на стипендії, оскільки для сім’ї розходи на навчання були непомірними. Лоуренса зміг скласти успішні іспити й продовжив освіту у Центральній школі сценічної мови та драматичного мистецтва в Лондоні. У 1925 році Лоуренс брав участь у гастролях, але знаменитий актор Льюїс Кессон запропонував йому спробувати здібності на сцені в епізодичних ролях. Таким чином, Лоуренс Олів’є став актором запасного складу лондонської трупи та помічником режисера. У 1926 році його запросили до Бірмінгемського Репертуарного театру (Birningham Repertory Theatre), де він отримав можливість розкрити свій талант у повноті. У 1927 році Лоуренс вже блискуче грав різнопланові ролі, серед яких сором’язливий Тоні у виставі “Ночі помилок”, головна роль у “Дяді Вані”, аристократичний Пароль у постановці “Все добре, що добре закінчується” та багато інших. У Бірмінгемі Лоуренс знайшов друзів, зокрема Ральфа Річардсона з яким товаришував все життя. Деякі критики стверджують, що вони разом відіграли виняткову роль для подальшого розвитку британського театру. У 1928 році Лоуренс Олів’є повноправно виступав на сцені Королівського театру у Лондоні, про що деякі тільки мріють.
У наступні роки Лоуренс став найбільш жаданим актором на сцені й в кіно. Він також проявив себе як режисер, поставивши 38 вистав і знявши 6 фільмів. У театрі він зіграв понад 100 ролей, а в кіно втілив майже 60 образів.
Лоуренс Олів’є спочив у 1989 році й був похований у Вестмінстерському абатстві. Після своєї смерті, у 2004 році він завдяки новітнім технічним засобам комп’ютерної графіки з’явився на екрані у фільмі “Небесний капітан і світ майбутнього”. Чим довів, що його акторська майстерність може проявлятися й після його смерті.
Ім’я Лоуренса Олів’є назавжди закарбоване в історії мистецтва. Він був одним з тих, хто робив світ кращим хоча б на деякий час. Його творчість продовжує надихати й вражати людей у всьому світі.
